Історія школи

Перша згадка про навчальний заклад на території нинішнього села Боратин відноситься до 1872 року, про що згадується  в збірнику про навчальні заклади Волинської губернії за 1913 рік.

Відкриття Боратинського однокласного сільського училища 125 років тому відбулося завдяки чехам колоністам, які заснували неподалік села свою колонію, назвавши її Чеський Боратин. В 1872–1988 роках вчителем в училищі був Йозеф Мотл, а з 1888 по 1931 рік беззмінно 43 роки вчителював Йозеф Влк могила якого знаходиться на місцевому кладовищі.

Для прикладу – 1813 році в Боратинському училищі навчалося 34 хлопці і 20 дівчат. Однак в тому ж році курс навчання закінчив лише 1 хлопець і 6 дівчат. На фінансування училища виділялося 400 рублів державою і 229 рублів общиною. З цієї суми 410 рублів ішло на зарплату вчителю і священику, який викладав Закон Божий. Такий був річний бюджет навчального закладу.

Спочатку училище знаходилося в найманому помешканні, а потім для нього було побудовано окреме приміщення, яке служило ще не одному поколінню боратинців аж до 80-х років 20 сторіччя. Нині приміщення не збереглося, зараз на цьому місці садиба жителя Боратина Миколи Королюка. Слід відмітити, ще до кінця 30-х років в цій школі навчались лише вихідці з чеських родин.

В той же час переважна частина українського населення Боратина була неписьменна. Ті, кому вдалося здобути ази науки, вчилися, мабуть, в церковно-приходській школі с. Крупа. До першої світової війни Боратин належав до парафії Крупівської церкви, яка була знищена під час бойових дій.

Організація школи в Боратині, де проживало українське населення відноситься до 20-х років 20 століття, коли Волинь була під владою Польщі. Першим вчителем  став колишній офіцер царської армії Лядський. Спершу для школи орендувалося приміщення в хаті Федора Сивого.

В 1924–1925 роках будується приміщення школи на нинішній вулиці Перемоги (до нашого часу не збереглась), яке складалося з класної кімнати та приміщення для сім¢ї вчителя. Школа була чотирикласна, навчання проводилося для старших зранку, для молодших дітей після обіду. Викладання предметів було на польській та українській мові. В класах вчилися діти різного віку.

Вчителями в 30-х роках були приїзджі педагоги, поляки за національністю – Зося Сива, Віра Забродська, Марія Крейзер.

В 1838 році в зв’язку з аварійністю приміщення школу для чеських і Баратинських дітей було об’єднано. Вчителем до 1841 року був Йозеф Свобода, який вчителював в чеській школі з 1931 року. Згідно табеля за 1839–1940 рік в третьому класі навчалися українській і російській мові, природознавству, були уроки малювання, музики і співів, фізкультури.

За період німецької окупації навчання українських дітей проводилося по хатах, бо не було грошей на утримання приміщення. Вчителя годували по черзі жителі села, чиї діти навчалися. В той період вчителем був Юрій Баришник з Рівненщини, якого в 1944 році, разом з ще декількома жителями Боратина було розстріляно за зв'язок з ОУН–УПА.

В 1944–1947 році вчителем в школі був Микола Затовканюк, житель села Полонка, який був одружений на чешці і згодом виїхав у Чехословаччину. Разом з ним в школі у 1944–1945 році вчителем працювала жителька Боратина Євгенія Василівна Смедюк (Чухрай), яка закінчила трьохмісячні курси Луцькому учительському інституті.